Пластика нижніх повік. Пристрасті навколо підочноямкової борозни
Кожна хірургічна методика має свої позитивні та негативні сторони, і сьогоднішній день диктує необхідність комплексних рішень, що ми і спробуємо продемонструвати на прикладі такої операції, як пластика нижніх повік. Наші колеги-хірурги неодноразово ставали свідками гарячих дискусій двох хірургічних шкіл: з одного боку, косметологів старої формації, з іншого — фахівців, які прийшли в пластичну хірургію з мікрохірургії та щелепно-лицевої хірургії. Приводом для дискусій є естетична хірургія орбітальної ділянки.
Не відкриємо великої таємниці, якщо скажемо, що більшість хірургів при проведенні пластики нижніх повік видаляє інфраорбітальну жирову клітковину. Така технічно не складна оперативна тактика трактується як класична і забезпечує короткий реабілітаційний період. Критерієм ефективності проведеного втручання є відсутність “мішків” під очима.
Постають запитання: Чи є виправданим застосування однотипної методики для всіх пацієнтів, котрі звертаються по омолоджувальну операціїю? Чому при проведенні мастопексії або редукційної мамопластики ми застосовуємо різні типи операцій, а проводячи хірургію нижніх повік, замикаємося на одній? І що, врешті, є критеріями омолодження орбітальної ділянки?
Гравітація, розтягнення зв’язки Lockwood, зменшення тонусу нижньої частини кругового м’яза ока та вікова резорбція ретроорбітально-го жиру є причинами випинання інфраорбітальної жирової клітковини. Причому вищезгадані зміни відбуваються в анатомічній зоні, окресленій кістковим краєм орбіти. Нижче кісткового краю очної ямки знаходиться м’якотканинний комплекс вилиці, який під впливом гравітації також зміщується вниз.
Вікові зміни цих сусідніх анатомічних зон формують підочноямкову борозну. На фоні борозни внутріорбі-тальні зміни трактуються як “мішки”. Переважна більшість пацієнтів до консультації не акцентують увагу на підочноямковій борозні — вони приходять позбутися “мішків”. Хірург часто пропонує те, що вміє, а не те, що показано в конкретній ситуації, нехтує кантопексією. А це здебільшого призводить до виникнення симптому “круглого ока” або ектропіону, енофтальму у віддаленому після операції періоді. Дуже доречно згадати висловлення відомого американського хірурга Томаса Біггса про те, що неможливо відкривати різні замки одним ключем.
Ми пропонуємо різні види хірургії нижніх повік — як «класичні» методики з видаленням інфраорбітальної клітковини у пацієнтів з вираженим екзофтальмом, так і вправлення внутріорбітального жиру за De La Plaza або за Camirand (транскон’юнктивальний доступ). За наявності вираженої підочноямкової борозни використовуються методики, що дозволяють заповнити її, а саме: вдосконалена техніка за Loeb, коли борозна вирівнюється не тільки завдяки зміщенню вгору молярного жирового тіла, а й переміщенням орбітальної жирової клітковини на нижній край очної ямки; переміщення внутріорбітального жиру в субперіостальну “кишеню” за Goldberg; розсічення септи по нижньому краю орбіти та підшивання її нижче за Hamra. Для укріплення кругового м’яза ока виконується кантопексія за Hinderer або бандажування нижньої частини вищевказаного м’яза за Hestler. що водночас дещо розгладжує підмалярну складку. Ми не застосовуємо методики філінгу для заповнення підочноямкової борозни з огляду на нетривалість ефекту. Впровадження диференційованого підходу до хірургії вікових змін орбітальної ділянки забезпечує, на нашу думку, кращий естетичний результат після операції.
Останнім часом дедалі частіше пацієнти запитують нас: “Коли я зможу приступити до роботи?”. Середня тривалість післяопераційного реабілітаційного періоду у пацієнтів, прооперованих з використанням комбінованих методик, п’ять—сім днів. Це трохи довше, ніж після -класичної” блефаропластики, та, на наш погляд, гра варта свічок. Для зменшення набряку орбітальної ділянки ми робимо льодові компреси відразу ж після операції з подальшим накладанням стисної пов’язки на 24 години. З наступної доби використовуємо фізіотерапевтичні процедури: міостимуляцію, мікрострумовий лімфодре-наж, лазеротерапію.
Так що ж є критеріями омолодження при проведенні блефаропластики? На нашу думку, проводячи омолоджу-вальну операцію, ми повинні досягти наступного: латеральний кантус на 4-5 мм вище медіального, верхній край нижньої повіки сягає нижнього краю райдужної оболонки ока, відсутність підочноямкової борозни та молярної складки. Інакше кажучи, ми прагнемо отримати гладкий контур нижньої повіки, що починається від нижнього краю тарзального хряща та плавно переходить на щоку.
Як сказав відомий американський письменник Артур Хейлі, “у медицині, як на війні. Бувають ривки вперед, і тоді лікарі прагнуть нових рубежів, залишаючи за собою багато прогалин”. Ми намагалися бути об’єктивними, тактовними стосовно літературних джерел і поділилися своїми міркуваннями. Запрошуємо колег-хірургів до дискусії на сторінках журналу, адже без вашої участі досягти стабільно високих післяопераційних результатів просто неможливо.
Les Nouvelles Esthetiques Україна // Нувель Естетік 5(15) 2002р. Естетична хірургія. с. 12 -18
Другие статьи о нас
